51-річний Василь Васильович Сахарчук родом із селища Ратне на Волині.
Народився 10 вересня 1974 року у сім’ї Василя Григоровича та Ніни Миколаївни Сахарчуків.
Батьки виховали шістьох дітей: Людмилу, Світлану, Миколу, Василя, Тамару та Олександра.
“Діти годувалися не в розкошах, але вчилися змалечку поважати і підтримувати один одного”, — згадує Людмила Кобець, сестра загиблого.
Після закінчення Ратнівської школи №1 Василь вступив до Володимир-Волинського технікуму на спеціальність електрика. Після досягнення повноліття пройшов строкову службу в армії, а потім працював електриком у РЕСі. Згодом їздив на заробітки, працював в Україні та за кордоном.
Сімейне життя та підтримка рідних
Після смерті батьків Василь залишився доглядати батьківський дім разом із братом Олександром. Після його смерті три роки тому Василь продовжував жити сам у рідному домі, найбільше спілкувався з братом Миколою та сестрою Людмилою.
“Можливо, тому, що я найстарша, але ми з ним найбільше спілкувалися”, — каже Людмила Кобець. — “Він завжди за порадою до мене звертався. Мені хотілося, щоб усе було добре. Шкода було його, бо геть сам у батьківській хаті залишився”.
Служба у Збройних Силах
Василь Сахарчук розпочав службу у травні 2024 року. Його мобілізували та направили на навчання на Рівненський полігон, після чого перевели у Київську область. Там він став бійцем Першого президентського полку А 0222, згодом перейменованого на Окрему президентську бригаду імені Богдана Хмельницького.
Василь служив на Сході України, спочатку у Донеччині, потім перекинули на Харківщину неподалік Ізюму. Службу проходив у артилерійському підрозділі.
“Кожного дня він телефонував, цікавився, як мої діти, як я. Усе було добре”, — розповідає сестра.
Загибель та повернення додому
10 вересня Василь відзначав свій 51-й день народження. Того дня він вирушав на штурмове завдання і більше не повернувся. Після тижня відсутності зв’язку родині повідомили, що він зник безвісти. Пізніше підтвердили, що він загинув 15 вересня від поранень, отриманих під час обстрілу.
24 вересня тіло Василя привезли додому. Родичі, сусіди та представники громади вшанували його пам’ять, провели церемонію відспівування у храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Спадок та пам’ять
“Він не був якимось унікальним. Особливих талантів не мав. Був простим, звичайним чоловіком”, — згадують рідні.
Василь Сахарчук віддав своє життя за Україну, захищаючи її незалежність. Його ім’я навіки вписане в історію Ратного як борця за світле майбутнє та мирне життя для інших.
Ця історія нагадує про ціну, яку щодня платять звичайні люди за безпеку та свободу держави, і про важливість пам’ятати про тих, хто віддав своє життя, щоб інші могли жити у спокої.
