Ви коли-небудь помічали, що щойно ви чуєте шум води — вмикається душ, тече раковина або навіть змивається туалет — ви раптово відчуваєте термінову потребу попісяти?

В одну секунду ви можете бути абсолютно здорові, а наступної — мчати до ванної.

Цей досвід неймовірно поширений, і він не лише «у вашій голові».

Для цього є реальні фізіологічні та психологічні причини.

Зв’язок між мозком і сечовим міхуром

Ваш сечовий міхур працює не самостійно. Він тісно контролюється вашим мозком і нервовою системою. Коли ваш сечовий міхур наповнюється, нерви посилають сигнали до вашого мозку, повідомляючи йому, наскільки він повний. Потім ваш мозок вирішує, чи настав час для сечовипускання.

Коли все працює нормально, ця система гнучка. Ви можете затримувати сечу, коли це необхідно, і випускати її, коли це зручно. Однак певні фактори можуть порушити цей баланс, і проточна вода є одним із найсильніших.

Класичне кондиціонування: набутий рефлекс

Одна з головних причин, чому проточна вода викликає у вас потребу в туалеті, — це класичне рефлексивне обумовлення, той самий психологічний процес, який став відомим завдяки собакам Павлова. З часом ваш мозок вчиться пов’язувати певні сигнали з певними діями.

Подумайте: багато людей користуються туалетом, коли миють руки, приймають душ або чистять зуби. Звук води, що тече, часто чути безпосередньо перед або під час сечовипускання. Зрештою, ваш мозок пов’язує цей звук з актом сечовипускання. Навіть якщо ваш сечовий міхур не повністю повний, мозок посилає сигнал «вперед і зараз».

Простіше кажучи, ваше тіло навчене реагувати автоматично.

Роль релаксації

Проточна вода також заспокоює. Звук може знизити рівень стресу та розслабити м’язи, зокрема м’язи тазового дна та сечовивідного сфінктера, які зазвичай допомагають утримувати сечу.

Коли ці м’язи розслабляються, стає важче придушити позив до сечовипускання. Це особливо помітно, коли ви вже трохи усвідомлюєте свій сечовий міхур, навіть якщо він не терміново повний.

Сенсорні тригери та нервова система

Звук води активує частини нервової системи, пов’язані з рефлексами та автоматичними функціями організму. Ця стимуляція може посилити усвідомлення сечового міхура, через що відчуття здаються сильнішими та нагальнішими, ніж вони є насправді.

Для людей з чутливим сечовим міхуром цей ефект посилюється. Те, що може здаватися слабким сигналом, раптом перетворюється на надзвичайну ситуацію.

Чому це частіше зустрічається у деяких людей

Це явище, як правило, більш помітне у:

• Люди з гіперактивним сечовим міхуром
• Жінки зі слабкістю тазового дна
• Літні люди
• Люди, які часто пісяють «про всяк випадок»
• Той, хто регулярно мочиться в душі

У цих випадках сечовий міхур може бути вже навчений спорожнятися при менших обсягах, що полегшує контроль над ним для таких тригерів, як звук.

Чи це проблема?

Періодична потреба в туалеті, коли ви чуєте звук проточної води, є нормальною та не небезпечною. Однак, якщо це трапляється постійно та починає заважати повсякденному життю, це може свідчити про звичку, а не про справжню фізичну потребу.

З часом негайна реакція на кожен тригер може зменшити об’єм сечового міхура та збільшити частоту сечовипускання, створюючи цикл, який важко розірвати.

Як зменшити рефлекс

Тренування сечового міхура може допомогти. Коли ви чуєте, як струменіє вода, і відчуваєте легкий порив, зупиніться на мить. Запитайте себе, чи є цей порив сильним, чи він просто автоматичний. Навіть кілька хвилин очікування можуть допомогти перенавчити ваш мозок.

Інші корисні звички включають:

• Уникнення непотрібних походів до туалету
• Зміцнення м’язів тазового дна
• Постійне зволоження організму (не одразу)
• Зменшення кофеїну та подразників сечового міхура